расправля́ться
to beat violently, to punish
Verb | imperfective | reflexive
| Infinitive | расправля́ться |
|---|---|
| Present, я | расправля́юсь |
| Present, ты | расправля́ешься |
| Present, он, она, оно | расправля́ется |
| Present, мы | расправля́емся |
| Present, вы | расправля́етесь |
| Present, они | расправля́ются |
| Future, я | бу́ду расправля́ться |
| Future, ты | бу́дешь расправля́ться |
| Future, он, она, оно | бу́дет расправля́ться |
| Future, мы | бу́дем расправля́ться |
| Future, вы | бу́дете расправля́ться |
| Future, они | бу́дут расправля́ться |
| Past masculine | расправля́лся |
| Past feminine | расправля́лась |
| Past neuter | расправля́лось |
| Past plural | расправля́лись |
| Imperative singular | расправля́йся |
| Imperative plural | расправля́йтесь |
Perfective: распра́виться
Examples
- расправля́ться без суда́ — to take the law into one's own hands