проворча́ть
to mutter, to grumble
Verb | perfective | transitive
| Infinitive | проворча́ть |
|---|---|
| Future, я | проворчу́ |
| Future, ты | проворчи́шь |
| Future, он, она, оно | проворчи́т |
| Future, мы | проворчи́м |
| Future, вы | проворчи́те |
| Future, они | проворча́т |
| Past masculine | проворча́л |
| Past feminine | проворча́ла |
| Past neuter | проворча́ло |
| Past plural | проворча́ли |
| Imperative singular | проворчи́ |
| Imperative plural | проворчи́те |
Imperfective: ворча́ть