ворча́ть
to grumble, to complain, to grouse (at), to snarl (at)
Verb | imperfective | intransitive
| Infinitive | ворча́ть |
|---|---|
| Present, я | ворчу́ |
| Present, ты | ворчи́шь |
| Present, он, она, оно | ворчи́т |
| Present, мы | ворчи́м |
| Present, вы | ворчи́те |
| Present, они | ворча́т |
| Future, я | бу́ду ворча́ть |
| Future, ты | бу́дешь ворча́ть |
| Future, он, она, оно | бу́дет ворча́ть |
| Future, мы | бу́дем ворча́ть |
| Future, вы | бу́дете ворча́ть |
| Future, они | бу́дут ворча́ть |
| Past masculine | ворча́л |
| Past feminine | ворча́ла |
| Past neuter | ворча́ло |
| Past plural | ворча́ли |
| Imperative singular | ворчи́ |
| Imperative plural | ворчи́те |
Perfective: проворча́ть