оторва́ться
to come off; to tear off; to be torn off
Verb | perfective | reflexive
| Infinitive | оторва́ться |
|---|---|
| Future, я | оторву́сь |
| Future, ты | оторвёшься |
| Future, он, она, оно | оторвётся |
| Future, мы | оторвёмся |
| Future, вы | оторвётесь |
| Future, они | оторву́тся |
| Past masculine | оторва́лся, оторвался́ |
| Past feminine | оторвала́сь |
| Past neuter | оторвало́сь, оторва́лось |
| Past plural | оторвали́сь, оторва́лись |
| Imperative singular | оторви́сь |
| Imperative plural | оторви́тесь |
Imperfective: отрыва́ться