отгова́ривать
to dissuade (someone from), to put someone off, to talk/reason (someone out of)
Verb | imperfective | transitive
| Infinitive | отгова́ривать |
|---|---|
| Present, я | отгова́риваю |
| Present, ты | отгова́риваешь |
| Present, он, она, оно | отгова́ривает |
| Present, мы | отгова́риваем |
| Present, вы | отгова́риваете |
| Present, они | отгова́ривают |
| Future, я | бу́ду отгова́ривать |
| Future, ты | бу́дешь отгова́ривать |
| Future, он, она, оно | бу́дет отгова́ривать |
| Future, мы | бу́дем отгова́ривать |
| Future, вы | бу́дете отгова́ривать |
| Future, они | бу́дут отгова́ривать |
| Past masculine | отгова́ривал |
| Past feminine | отгова́ривала |
| Past neuter | отгова́ривало |
| Past plural | отгова́ривали |
| Imperative singular | отгова́ривай |
| Imperative plural | отгова́ривайте |
Perfective: отговори́ть