отвлека́ться
to be distracted, to deflect/divert one's attention away
Verb | imperfective | reflexive
| Infinitive | отвлека́ться |
|---|---|
| Present, я | отвлека́юсь |
| Present, ты | отвлека́ешься |
| Present, он, она, оно | отвлека́ется |
| Present, мы | отвлека́емся |
| Present, вы | отвлека́етесь |
| Present, они | отвлека́ются |
| Future, я | бу́ду отвлека́ться |
| Future, ты | бу́дешь отвлека́ться |
| Future, он, она, оно | бу́дет отвлека́ться |
| Future, мы | бу́дем отвлека́ться |
| Future, вы | бу́дете отвлека́ться |
| Future, они | бу́дут отвлека́ться |
| Past masculine | отвлека́лся |
| Past feminine | отвлека́лась |
| Past neuter | отвлека́лось |
| Past plural | отвлека́лись |
| Imperative singular | отвлека́йся |
| Imperative plural | отвлека́йтесь |
Perfective: отвле́чься
Examples
- отвлека́ться в сто́рону — be wandering