ока́нчивать
to finish, to end, to complete
Verb | imperfective | transitive
| Infinitive | ока́нчивать |
|---|---|
| Present, я | ока́нчиваю |
| Present, ты | ока́нчиваешь |
| Present, он, она, оно | ока́нчивает |
| Present, мы | ока́нчиваем |
| Present, вы | ока́нчиваете |
| Present, они | ока́нчивают |
| Future, я | бу́ду ока́нчивать |
| Future, ты | бу́дешь ока́нчивать |
| Future, он, она, оно | бу́дет ока́нчивать |
| Future, мы | бу́дем ока́нчивать |
| Future, вы | бу́дете ока́нчивать |
| Future, они | бу́дут ока́нчивать |
| Past masculine | ока́нчивал |
| Past feminine | ока́нчивала |
| Past neuter | ока́нчивало |
| Past plural | ока́нчивали |
| Imperative singular | ока́нчивай |
| Imperative plural | ока́нчивайте |
Perfective: око́нчить
Examples
- Ока́нчивать шко́лу — to leave school