намека́ть
to hint (at), to allude, to imply (refer to something indirectly or by suggestion)
Verb | imperfective | transitive
| Infinitive | намека́ть |
|---|---|
| Present, я | намека́ю |
| Present, ты | намека́ешь |
| Present, он, она, оно | намека́ет |
| Present, мы | намека́ем |
| Present, вы | намека́ете |
| Present, они | намека́ют |
| Future, я | бу́ду намека́ть |
| Future, ты | бу́дешь намека́ть |
| Future, он, она, оно | бу́дет намека́ть |
| Future, мы | бу́дем намека́ть |
| Future, вы | бу́дете намека́ть |
| Future, они | бу́дут намека́ть |
| Past masculine | намека́л |
| Past feminine | намека́ла |
| Past neuter | намека́ло |
| Past plural | намека́ли |
| Imperative singular | намека́й |
| Imperative plural | намека́йте |
Perfective: намекну́ть