затева́ть
to undertake, to start
Verb | imperfective | transitive
| Infinitive | затева́ть |
|---|---|
| Present, я | затева́ю |
| Present, ты | затева́ешь |
| Present, он, она, оно | затева́ет |
| Present, мы | затева́ем |
| Present, вы | затева́ете |
| Present, они | затева́ют |
| Future, я | бу́ду затева́ть |
| Future, ты | бу́дешь затева́ть |
| Future, он, она, оно | бу́дет затева́ть |
| Future, мы | бу́дем затева́ть |
| Future, вы | бу́дете затева́ть |
| Future, они | бу́дут затева́ть |
| Past masculine | затева́л |
| Past feminine | затева́ла |
| Past neuter | затева́ло |
| Past plural | затева́ли |
| Imperative singular | затева́й |
| Imperative plural | затева́йте |
Perfective: зате́ять
Examples
- затева́ть дра́ку — to start a fight