зака́нчиваться
to finish, to end, to be over
Verb | imperfective | reflexive
| Infinitive | зака́нчиваться |
|---|---|
| Present, я | зака́нчиваюсь |
| Present, ты | зака́нчиваешься |
| Present, он, она, оно | зака́нчивается |
| Present, мы | зака́нчиваемся |
| Present, вы | зака́нчиваетесь |
| Present, они | зака́нчиваются |
| Future, я | бу́ду зака́нчиваться |
| Future, ты | бу́дешь зака́нчиваться |
| Future, он, она, оно | бу́дет зака́нчиваться |
| Future, мы | бу́дем зака́нчиваться |
| Future, вы | бу́дете зака́нчиваться |
| Future, они | бу́дут зака́нчиваться |
| Past masculine | зака́нчивался |
| Past feminine | зака́нчивалась |
| Past neuter | зака́нчивалось |
| Past plural | зака́нчивались |
| Imperative singular | зака́нчивайся |
| Imperative plural | зака́нчивайтесь |
Perfective: зако́нчиться