зака́нчивать
to end, to finish, to conclude, to complete
Verb | imperfective | transitive
| Infinitive | зака́нчивать |
|---|---|
| Present, я | зака́нчиваю |
| Present, ты | зака́нчиваешь |
| Present, он, она, оно | зака́нчивает |
| Present, мы | зака́нчиваем |
| Present, вы | зака́нчиваете |
| Present, они | зака́нчивают |
| Future, я | бу́ду зака́нчивать |
| Future, ты | бу́дешь зака́нчивать |
| Future, он, она, оно | бу́дет зака́нчивать |
| Future, мы | бу́дем зака́нчивать |
| Future, вы | бу́дете зака́нчивать |
| Future, они | бу́дут зака́нчивать |
| Past masculine | зака́нчивал |
| Past feminine | зака́нчивала |
| Past neuter | зака́нчивало |
| Past plural | зака́нчивали |
| Imperative singular | зака́нчивай |
| Imperative plural | зака́нчивайте |
Perfective: зако́нчить