возглавля́ть
to lead, to head, to be at head
Verb | imperfective | transitive
| Infinitive | возглавля́ть |
|---|---|
| Present, я | возглавля́ю |
| Present, ты | возглавля́ешь |
| Present, он, она, оно | возглавля́ет |
| Present, мы | возглавля́ем |
| Present, вы | возглавля́ете |
| Present, они | возглавля́ют |
| Future, я | бу́ду возглавля́ть |
| Future, ты | бу́дешь возглавля́ть |
| Future, он, она, оно | бу́дет возглавля́ть |
| Future, мы | бу́дем возглавля́ть |
| Future, вы | бу́дете возглавля́ть |
| Future, они | бу́дут возглавля́ть |
| Past masculine | возглавля́л |
| Past feminine | возглавля́ла |
| Past neuter | возглавля́ло |
| Past plural | возглавля́ли |
| Imperative singular | возглавля́й |
| Imperative plural | возглавля́йте |
Perfective: возгла́вить
Examples
- возглавля́ть во́йско — to lead an army