удостоверя́ться
to ascertain, to make sure, to make certain
Verb | imperfective | reflexive
| Infinitive | удостоверя́ться |
|---|---|
| Present, я | удостоверя́юсь |
| Present, ты | удостоверя́ешься |
| Present, он, она, оно | удостоверя́ется |
| Present, мы | удостоверя́емся |
| Present, вы | удостоверя́етесь |
| Present, они | удостоверя́ются |
| Future, я | бу́ду удостоверя́ться |
| Future, ты | бу́дешь удостоверя́ться |
| Future, он, она, оно | бу́дет удостоверя́ться |
| Future, мы | бу́дем удостоверя́ться |
| Future, вы | бу́дете удостоверя́ться |
| Future, они | бу́дут удостоверя́ться |
| Past masculine | удостоверя́лся |
| Past feminine | удостоверя́лась |
| Past neuter | удостоверя́лось |
| Past plural | удостоверя́лись |
| Imperative singular | удостоверя́йся |
| Imperative plural | удостоверя́йтесь |
Perfective: удостове́риться