разорва́ться
to break, to tear, to burst
Verb | perfective | reflexive
| Infinitive | разорва́ться |
|---|---|
| Future, я | разорву́сь |
| Future, ты | разорвёшься |
| Future, он, она, оно | разорвётся |
| Future, мы | разорвёмся |
| Future, вы | разорвётесь |
| Future, они | разорву́тся |
| Past masculine | разорва́лся, разорвался́ |
| Past feminine | разорвала́сь |
| Past neuter | разорвало́сь, разорва́лось |
| Past plural | разорвали́сь, разорва́лись |
| Imperative singular | разорви́сь |
| Imperative plural | разорви́тесь |
Imperfective: разрыва́ться
Examples
- он не мо́жет разорва́ться — he can't be everywhere at once