оправля́ться
to recover, to pick up
Verb | imperfective | reflexive
| Infinitive | оправля́ться |
|---|---|
| Present, я | оправля́юсь |
| Present, ты | оправля́ешься |
| Present, он, она, оно | оправля́ется |
| Present, мы | оправля́емся |
| Present, вы | оправля́етесь |
| Present, они | оправля́ются |
| Future, я | бу́ду оправля́ться |
| Future, ты | бу́дешь оправля́ться |
| Future, он, она, оно | бу́дет оправля́ться |
| Future, мы | бу́дем оправля́ться |
| Future, вы | бу́дете оправля́ться |
| Future, они | бу́дут оправля́ться |
| Past masculine | оправля́лся |
| Past feminine | оправля́лась |
| Past neuter | оправля́лось |
| Past plural | оправля́лись |
| Imperative singular | оправля́йся |
| Imperative plural | оправля́йтесь |
Perfective: опра́виться